Столиця “зросійщена”: чому російська мова досі домінує серед київських школярів

Поширення російської мови у навчальних закладах Києва викликає глибоке занепокоєння експертів та є ознакою серйозних структурних проблем, які зберігаються навіть на четвертому році повномасштабного вторгнення. Столиця демонструє парадоксальну стійкість зросійщеності, коли молоде покоління застосовує російську мову навіть частіше, ніж їхні батьки. Цей феномен є прямим індикатором потужного впливу країни-агресора через інформаційний простір.

Аналіз моніторингу, проведеного у сфері освіти, розкриває тривожну відмінність між столицею та середніми показниками по країні. Ці дані свідчать про те, що освітня система Києва не справляється із завданням створення повноцінного україномовного середовища. Навесні 2025 року Державна служба якості освіти (ДСЯО) разом із мовним омбудсменом представила моніторинг, за яким 66% учнів київських шкіл спілкуються російською мовою на уроках і 82% – на перервах. Такий результат викликав обурення в експертів – заступник керівника секретаріату Уповноваженої із захисту державної мови Сергій Сиротенко назвав Київ «зросійщеним регіоном»:

“Київ можна віднести до зросійщених регіонів України. Молоде покоління застосовує російську мову навіть частіше, ніж їхні батьки. Це ознака серйозного впливу країни-агресора. Через інтернет, соціальні мережі росія впливає на наших дітей, на формування мовних звичок”, – зазначив Сергій.

Як це можливо на четвертому році повномасштабної війни, коли столицю майже щодня обстрілюють? І чому, попри державні мовні закони, російська досі домінує серед підлітків?

У порівнянні з іншими регіонами України ситуація в Києві дійсно гірша. За даними моніторингу, 24% вчителів у столиці на уроках і 40% – на перервах використовують недержавну мову, тоді як по всій країні такі показники – 14% і 21% відповідно. Учні також жорсткіше порушують мовний закон: лише 18% школярів київських шкіл розмовляють виключно українською, а 66% – російською на уроках та 82% – під час перерв. Ці дані миттєво підхопила російська пропаганда. Ідеолог “русского міра” Костянтин Малофєєв встиг заявити про провал “десятиріччя викорінення мови”, подякувавши українським сім’ям за збереження російської. “Низький уклін українським сім’ям, які під час терору зберігають свою рідну російську мову. І заради цих людей ми маємо довести свою справу”, — написав він. 

Фахівці відзначають, що після початку повномасштабного вторгнення у 2023 році в Києві спостерігався ситуативний сплеск україномовності, спричинений спільним шоком і підвищенням національної свідомості. Однак уже у 2024 році цей тренд похитнувся, а рівень використання української мови не досяг навіть показників 2023 року. Ця нетривала ситуативність свідчить про те, що багато жителів столиці, повернулися до російської, як до більш “комфортної” чи “звичної”. Сергій Сиротенко попереджав: батьки дедалі частіше говорять удома російською, діти підхоплюють ту ж звичку не лише поза навчальним процесом, а й у стінах школи. «Українізація в Києві виявилася ситуативною і нетривалою, люди повернулися до російськомовної звички», – пояснював він, а також нагадав, що наразі за порушення мовного законодавства можна отримати штраф від 1 700 грн до 11 900 грн. Це стосується російської під час уроків, батьківських зборів чи інших публічних заходів у навчальних закладах і не поширюється на перерви, їдальні чи у приватному спілкуванні.

Відомий письменник Андрій Кокотюха, який слідкує за мовними трендами, наполягає:
«Окрема складова загальної причини проблем із українською мовою в школах не лише Києва – Чехов у підсвідомості батьків та бабусь».  Колись автор і сам викладав у школі й підтверджує – не здивувався, що української в класах поменшало. Зреагувала в соціальних мережах на ситуацію з українською мовою у школах Києва і українська поетеса, волонтерка, військовослужбовиця, бойова медикиня, мама Ярина Чорногуз. Вона розповіла, що її донька через мовне середовище змінила дві школи, бо україномовна дитина не розуміє, чому ровесники на перерві переходять на російську.
«Ось через таку інертність, через «какая разніца» – на нас напали. Бо якщо у тебе «какая разніца» – то значить сильніший навʼяже тобі свою волю. І Росія, вважаючи, що вони більші за нас і територіально, і кількісно, і ресурсно — вирішили, якщо «какая разніца», то ми зробимо вам «русскій мір». 

Опитувані діти і батьки назвали низку чинників, що підштовхують школярів до російської. Найчастіше фігурують масовий російськомовний контент в інтернеті (вказали 35% опитаних батьків) та домашні розмови російською (так вважають 81% вчителів і 49% учнів). А ще серед причин – недостатній рівень володіння українською, відсутність україномовного середовища поза школою, упереджене ставлення до української мови (цю перешкоду зазначили 22% школярів). Тарас Кремінь, колишній уповноважений із захисту державної мови, також вказує: «Найбільша кількість користувачів російського контенту – у столиці. Київ став центром, де опинилися внутрішньо переміщені особи зі зросійщених регіонів. Я рекомендував сформувати у Києві стійку мовну ситуацію.. Бо від цього залежить, якою мовою розмовлятиме Україна через 10–20 років». І дійсно: навіть у вибірках освітян бачимо, що столичні діти виявилися найбільш «нетолерантними» до української – близько чверті опитаних киян констатували, що їх оточення «упереджено» ставиться до державної мови.

Тарас Кремінь радив оголосити школи українською мовною територією та контролювати освітній процес (перехід на російську мають фіксувати і карати). Для старших учнів і дорослих він бачить вихід у безкоштовних курсах української, а також у розвитку українського медіапростору, який мав би конкурувати з російським контентом. Особливо ж Кремінь пропонує взятися за обмеження «ворожих» ресурсів: заблокувати популярні серед дітей соцмережі та канали з РФ, особливо для неповнолітніх. 

Врешті-решт, експерти попереджають: якою мовою ви навчаєте і виховуєте дитину, таку країну і отримаєте. Від рішучості і послідовності дій родин, школи та держави залежить, чи зможе Україна зберегти свою мовну ідентичність і утвердитися як незалежна держава через 10–20 років.